Вислів «зілізної леді», прем’єр-міністра Великобританії Маргарет Тетчер про те, що в уряду немає жодного власного фунта стерлінга, а всі кошти держави є грошима платників податків, давно став афоризмом.
Утім, завдяки столичній центральній пресі українці більше поінформовані про витрати центральних органів законодавчої та виконавчої влади, ніж місцевої.
Хоча жителям конкретного міста чи району не менш цікаво знати, у скільки з їхніх кишень обходиться місцева влада, тим більше, що вони щодень дуже добре на собі відчувають, як та вона «рулить». Тому я зробила запит до Миргородської райдержадміністрації щодо зробітних плат усіх співробітників РДА з головою включно за 2015-2017 рр. (без комунальних, канцелярських, бензину, відряджень та інших витрат на РДА).
img-01.jpg
Фото 1. Голова Миргородської районної держадміністрації Юрій Коваленко виїхав на полювання на незадекларованому джипі.
Як свідчить відповідь РДА за підписом голови Юрія Коваленка та начальника відділу фінансово-господарського забезпечення Тетяни Сидоренко, у 2015 році зарплата співробітників РДА становила 1,271 млн. грн., у 2016 році — 2,147 млн. грн., а у 2017 році — 3,632 млн. грн. Відчуваєте динаміку?! За три роки грошове забезпечення чиновників Миргородської РДА збільшилося на 285%. Та й це, виявляється, не межа. Зарплатня голови РДА Ю. Коваленка за три роки виросла в 3,7 рази: 2015 р. — 65854 грн.; 2016 р. — 141410 грн., 2017 р. — 244362 грн. на рік. Щоправда, на руки він отримав дещо менше, бо виплачує за виконавчим листом (2015 р. — 4662 грн., 2016 р. — 231291 грн. та 2017 р. — 31304 грн.) Чи назве хтось із жителів Миргородщини якісь видатні досягнення Юрія Коваленка за майже чотири роки перебування на посаді, окрім перереєстрації районних установ з міста Миргорода на села?
До речі, мене здивували деякі цифри у розрахунковій відомості заробітної плати Ю. Коваленка. У 2016 році він отримав понад 11 тисяч гривень матеріальної допомоги до відпустки і таку ж суму «матеріальної допомоги для вирішення соціальних питань», торік відповідно — двічі по 19 тисяч гривень. Цікаво, які соціальні питання ще не вирішені у людини, яка публічно вихваляється своїми мільйонними статками? Ще, окрім Німеччини, не куплена нерухомість у Монако чи Майамі?
Як не згадати й голову «Нафтогазу України» Андрія Коболєва, місячна зарплата якого становить 1,6 млн. грн.! Це при тому, що в Європі, куди Україна нібито так прагне, різниця між мінімальною й максимальною зарплатами не перевищує 5-6 разів! Зарплати членів Вищої ради правосуддя та суддів Конституційного суду становлять понад 300 тисяч гривень. Та й народні депутати з січня ц.р. отримують майже 80 тисяч гривень на місяць.
Підкажіть, де, у якій галузі економіки України зарплата зростала такими темпами? Про які професії ще так невтомно піклується президент, уряд і парламент, щоб їхні представники зовсім не відчули на своїх гаманцях зростання курсу долара й ні в чому собі не відмовляли, окрім чиновників, силовиків, прокурорів та суддів?!
Чи задумувалися ви, що суперкласове (а значить — конфліктне, не солідаризоване) суспільство, яке затято будує Порошенко, це справжня опричнина ХХІ сторіччя, коли цар дбає й задобрює тільки тих, хто захищатиме його й розправлятиметься з невдоволеним та повсталим народом!
Пам’ятаєте «Пісню бюрократа» з культового радянського фільму «Забута мелодія для флейти»: «Мы не сеем, не пашем, не строим, мы гордимся общественным строем...»? Під час війни й економічної ситуації на грані дефолту найбільше оцінені й обласкані державою не ті, хто створює матеріальні блага й культурні цінності, не ті, хто навчає, лікує й обороняє, а чиновники, які довели країну до ручки, які за чотири роки не спромоглися провести до кінця жодної реформи, але «вивели» її на перше місце в світі за корупцією!
Ось як про це на своїй сторінці у Facebook написав журналіст і авторитетний політик Іван Бокий: «Доволі підленькі пояснення керівництва уряду, чому урядовцям, суддям, топ-менеджерам державних компаній встановлено зарплати у сотні тисяч, а декому й мільйони гривень, а трудящій людині кидають як собаці кістку мізерні платні і пенсії. Мовляв, щоб не брали з нас хабарі, це — боротьба з корупцією. Нас мають за лохів! Дайте нормальні зарплати лікарям, вчителям, інженерам, агрономам, людям від верстата, а ви починаєте з себе! Не працює економіка, нема грошей? А хто ж губить економіку, хто опускає гривню? Ви ж при кермі, ви нестелепні організувати господарку, але гребти під себе ого які мастаки. Реформи? Якщо творити суцільні злидні заради доходів олігархів і чинів вищого ешелону називається реформами, то що таке ідіотизм і злодійство? Народ уже прокляв вас на всіх перехрестях і проклене в віках. Не брешіть і не крадьте, ідіть на всі чотири сторони, геть з народної шиї — поки не пізно!»
«Рівень нерівності в Україні просто неприйнятний, — заявляє й голова Представництва ЄС в Україні пан Хюг Мінгареллі, — оскільки в такій ситуації досягти стійкого економічного зростання неможливо. Україна не може залишатися країною, де більшість населення намагається вижити на менш ніж 200 доларів, а на вулицях їздять сотні Porsche, Ferrari та Lamborghini».
Нагадаю ще одну прописну істину: без довіри громадян не буває ефективної влади. А в Україні народ і влада справді існують наче в паралельних реальностях, які не перетинаються: перші у злиднях, а інші, наче при комунізмі. Недарма Юрій Коваленко позує у футболці з гербом СССР.
Коли кілька днів тому чинуші з Києва звернулися до народу з проханням зменшити споживання газу у зв’язку з розірванням Росією всіх газових контрактів з Україною, соцмережі вибухнули емоційним: «Самі зменшуйте!» і вимогою до владців «прикрутити» свої зарплати.
Ну і на останок ще така інформація до роздумів: президент Франції багато десятиліть має найчисельнішу серед інших держав Євросоюзу адміністрацію — майже 50 осіб. Для порівняння: адміністрація президента України Порошенка налічує 1500 співробітників. Тож за європейськими мірками апарату Миргородської РДА (42 особи) вистачило б для управління другою за величиною країною в Європі... Це щодо ефективності, точніше, неефективності влади в нашій країні.